Традиційні жіночі строї у фотопортретах від авторів проекту “Щирі”

Фотопроект “Щирі” присвячений традиційному українському жіночому костюму.

Організатори запросили до участі у проекті 15 відомих українських жінок. Для зйомки стиліст Антоніна Белінська зібрала понад 30 колекційних костюмів з 10 регіонів України. Фотограф Дмитро Перетрутов створив сучасні жіночі фотопортрети, відроджуючи образи із старовинних світлин ХІХ ― початок ХХ століття.
Проект Щирі Данилевська

Голова оргкомітету Ukrainian Fashion Week Ірина Данилевська вбрана у традиційний костюм Слобожанщини поч. ХХ століття (а саме Балаклійського району Харківської області). Вишита сорочка виконана у техніці вирізування. Прикраси коралі, намисто з венеціанського скла, дукач із бантом. Головний убір називався очіпок, зверху на ньому зав’язували шовкову хустку. Покрита голова свідчила про те, що жінка заміжня.

Проект Щирі Яніна Соколова

Весільний стрій Полтавщини представила відома телеведуча Яніна Соколова. Особливістю цього образу є рушник з вишитим «деревом життя», на якому зображені корені, стовбур і гілки дерева, що символізують предків, а також сучасне і майбутнє життя молодої родини. Квіти на весільному вінку виготовляли з фабричних ниток і оздоблювали ниткою “сухозлотом”, тобто “сухим золотом”. Їх привозили до України зі Сходу. Прикраси нареченої — коралі зі срібними вставками, намисто з венеціанського скла, дукач із бантом.
Проект Щирі

На цій світлині Альона Вінницька і Наталія Дзеньків (Lama) представили святковий одяг незаміжніх дівчат, характериний для для Покуття (Івано-Франківська область) ХIX століття. Так дівчата вбирались на великі свята або коли йшли до храму. Особливість цього костюму: на обгортку вдягали одразу дві крайки — ширшу і вужчу. Жіночі прикраси — дукачі, перла, венеціанське скло. Чим більше намиста та перлів, тим заможнішою була родина дівчини.

Проект Щирі

Ольга Навроцька демонструє костюм початку ХХ століття, характерний для Борщівського району, що входив до складу Західного Поділля (Тернопільщина). Головний убір — вінок із мирту і барвінку. Прикраси — баламути, перли, намисто з венеціанського скла. Такі прикраси були дорогі – вони передавалися як придане з покоління в покоління. Традиційна сорочка з чорною вишиванкою. Жилет виготовлений з оксамиту, вишитий художньою гладдю. Мода на гладь і жилетки – це результат впливу міських трендів на сільське вбрання. Такий одяг набув популярності у 20-ті роки ХХ-го століття.

Одяг і прикраси з колекції Віри Матковської, вінок — реконструкція Patoka Studio, намиста з колекції Олени Бугайченко. 

Проект Щирі Лілія Ребрик

Ось так виглядала наречена на Одещині (Східне Поділля) на початку ХХ століття, як стверджують організатори проекту. Головний убір — «вінок із цукерками». Цукерки виготовляли із вати, загорнутої у гофрований папір. Паперові квіти декорували намистинами з дутого скла. Вбрана Лілія Ребрик.
Проект Щирі

Ната Жижченко (гурт “Onuka”) і Василіса Фролова продемонстрували як виглядало вбрання заміжніх жінок Західного Полісся (Волинська область), яке носили у ХIX сторіччі. Дуже цікаві головні убори героїнь – це метрові шматки тканини прямокутної форми, які складали особливим способом. Цей спосіб називався “замотана по-молодицьки”. Хустки пов’язувалися поверх обруча, зробленого з полотна, на який намотували волосся. Він мав назву “кибалка”. Вбрання цього регіону не змінювалося протягом багатьох століть.
Проект Щирі Маша Єфросініна

Маша Єфросініна представила образ української нареченої з Галичини (Львівська область) у XIX ст. ― початок XX століття. Костюм складався зі свитки з овечої вовни, під низом — сорочка з вишитим коміром. А голову прикрашав вінок із паперових фарбованих квітів, вкритих воском.
Проект Щирі

Вбрання заміжніх жінок Полтавщини кінця ХIX — початку XX століття приміряли Олена Шоптенко і Каша Сальцова. Прикраси ― коралі зі срібними вставками, дукачі, намисто з венеціанського скла, яке було дорогим і символізувало достаток у родині. На Полтавщині переважала вишивка темно-синіми нитками. Для того, щоб отримати темно-синій колір, варили каміння. Коричневий колір отримували в результаті варіння кори дуба чи вільхи. Жовтий колір давала кора груші.
Голова заміжньої жінки завжди мала бути покрита хусткою, аби не було видно волосся. Такий спосіб зав’язування хустки називається “зав’язати зайцями”.
Проект Щирі Олена Кравець

Образ нареченої з Покуття (Івано-Франківської області) початку ХХ століття представила Олена Кравець.
Весільне вбрання прикрашав головний убір ― вінок, в який обов’язково вплітали барвінок — символ щастя молодої. Прикраси — коралі. У руках — кептар, декорований шкірою і валяною вовною.

Проект Щирі

Ось так виглядала заможна паняночка Західного Поділля (Тернопільська область) кінець ХІХ ― початок XХ століття.
Жіноче вбрання дуже колоритне і жіночне. Вишита сорочка, оздоблена бісером і розшита орлами, які оберігали жінку від злих сил. Прикраси ― стрічка-гердан із бісеру зі срібними дукачами, коралі. Головний убір викладений із герданів. Вбрана Санта Дімопулос.

Проект Щирі

Юлія Саніна приміряла весільне вбрання Буковини (Чернівецька область) кінця ХIX століття. Головний убір нареченої виготовлявся зі штучних квітів і декорувався ковилою, травою з довгими тонкими волосками. Прикраси – коралі і салби зі срібними монетами, кількість яких свідчила про достаток нареченої.

Поширення публікації можливе за умови зазначення посилання на сторінку першоджерела www.discoverukraine.com.ua

Залишити відповідь