Король Данило Галицький

розміщено в: Видатні українці | 0

Часи правління Данила Галицького – це доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного впливу Галицько-Волинської держави, що стала найбільшою державою Європи.

Данило Галицький

Король Данило Галицький – правитель Галицько-Волинського князівства

У західноукраїнському місті Галич 1201 року в родині князя Романа Великого народився старший син Данило, який стане майбутнім правителем однієї з найбільших держав Європи того часу.

Батько Данила – Роман Мстиславич, видатна особистість з династії Рюриковичів, вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця XII початку XIII століття, за що був прозваний «Великим князем Київським». Був засновником Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлячого роду Романовичів. Про матір Данила дуже мало відомостей і підтверджених фактів, адже ніде в історичих джерелах не названо імені дружини Романа Мстиславовича. Літописці називали її виключно іменем чоловіка – «Велика Княгиня Романова». Деякі історики вважають, що матір’ю князів Данила і Василька Романовичів була друга дружина Романа Великого – Єфросинія-Анна, що походила з давнього шляхетного роду і була донькою візантійського імператора Ісаака ІІ Ангела.

Через чотири роки, після народження Данила, помер Роман Великий і княгиня Анна з малолітніми синами переїхала з Галича до Володимира на Волині, де був похований її чоловік. У 1206 році вдова Єфросинія-Анна разом з молодшим сином князем Васильком вирушила до Кракова, а старшого Данила відіслала до двору угорського короля на 6 років. Оскільки малолітні князі Данило й Василько не могли утримувати в своїх руках владу, то замість них аж до 1215 року править їхня мати. Коли князь Данило досяг 18-річчя і почав правити у Володимирі самостійно, тоді княгиня Єфросинія-Анна залишила престол і пішла до монастиря.

Смерть Романа Великого спричинила свари за землю між князями та боярами, польськими й угорськими феодалами, які згодом і захопили Галичину. Але Данило й Василько не збирались миритись з цим і згодом розпочали тривалу боротьбу за батьківську спадщину. Для того щоб «зібрати до купи» володіння Романа Великого, спочатку Волинь, а потім місто Галич і частину Галичини, князю Данилу Галицькому знадобилося 40 років.

Лише  у 1245 році після перемоги над польсько-угорськими військами під Ярославом, Данило Романович остаточно повернув собі всю Галичину. Він спорудив міста-замки й фортеці у Кам’янці-Литовському, Бересті, Біланові, Кам’янці Подільському, Хотині, поставив там своїх посадників і військові залоги. Ці міста визначали кордони держави, служили потужною перешкодою на шляху татарських та інших завойовників, які так ніколи і не спромоглися захопити деякі з них. Данило Романович був засновником кількох міст, одне з них назвав ім’ям свого сина – Лева.

До новостворених міст запрошував ремісників та купців з Польщі, Німеччини, інших земель Русі. Вони отримували можливість вільно працювати на користь держави під заступництвом Данила Романовича. Галицько-Волинська держава перетворилася на країну, що експортувала не лише віск і хутро, а почала вивозити в Європу ремісничі вироби. Через місто Дорогичин, захищене Данилом від зазіхань хрестоносців, місцеві купці мали вихід до одного з найбільших торгових центрів того часу – польського міста Торунь. Данила можна вважати першим вітчизняним державним діячем, який втілював програму прогресивного економічного розвитку своїх земель. Завдяки мудрій державній політиці Данило Романович зумів зберегти свою державу від знищення монголо-татарами. Він фактично не підкорився владі Золотої Орди.

У грудні 1253 року (січні 1254) у місті Дорогочині відбулась визначна історична подія. Римський Папа Інокентій IV надав Данилу Галицькому королівський титул. Папський легат помазав Данила Романовича, який прийняв королівську відзнаку «від усіх своїх єпископів», підкреслюючи цим, що коронується не лише він, а сама Русь.

Коронація Данила Галицького у Дорогочині, 1253 (1254) рік

Коронація Данила Галицького у Дорогочині, 1253 (1254) рік

Держава, яку очолював король Данило, обіймала територію майже в 200 тис кв. км і охоплювала сучасні Волинську, Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Чернівецьку, Хмельницьку, значні частини Рівненської, Вінницької, Одеської, Київської та деякі інші області України, частини територій сучасних Білорусі, Польщі, Молдови. Король Данило був непересічною особистістю, впливовим політиком, вправним полководцем та чудовим організатором державного життя.

Повновладним господарем Галицько-волинської держави Данило Галицький був протягом 1245-1264 років. Влітку 1264 року, як повідомляє літописець, Данило «впав… у недугу велику» і помер. Похований у церкві святої Богородиці в місті Холм. В літописі зазначається: «сей же король Данило [був] князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, і братолюбстеом він світився був із братом своїм Васильком. Сей же Данило був другим по Соломоні».

Пам’ятник Данилу Галицькому, Львів

Пам’ятник Данилу Галицькому, Львів

Поширення публікації можливе за умови зазначення посилання на сторінку першоджерела www.discoverukraine.com.ua

Залишити відповідь