Микола Яковченко: “Мене кормить моя пика”

Микола Яковченко

Микола Федорович Яковченко (3 травня 1900 р. — 11 вересня 1974 р.) — один із найяскравіших акторів українського театру та кіно.

 
За щирісь, душевність, природний гумор, харизму і яскравий талант його називали найнароднішим та найзаслуженішим серед усіх народних і це правда!

10 відомих та невідомих фактів з життя геніального українського актора Миколи Яковченко

  1. Народився Микола Федорович 1900 року в містечку Прилуки Полтавської губернії (нині — Чернігівська область) у міщанській багатодітній родині Яковченків. Його рід має початки з донських козаків.
  2. Вчився у міській єврейській гімназії, де натхнення до навчання не було. Сюди Микола Яковченко вступив 1916 року після Прилуцького початкового училища. Відмінні оцінки мав лише з Закону Божого та поведінки, однак із цікавістю вивчав латину, німецьку та французьку мови.
  3. Після народження другої доньки Юнони, потрапляє під набір військовозобов’язаних, відтак стає учасником Радянсько-фінської війни (30 листопада 1939 р. — 13 березня 1940р. ).
  4. Був нагороджений медалями «За оборону Сталінграда» та «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.». Брав участь у звільненні Будапешта.
  5. 1950 року з театром гастролює у Польщі — Кракові та Лодзі. Після гастролів потрапляє на лікування до Львівської психоневрологічної лікарні. На межі безробіття опиняється після чергового «зриву».

    Актор Яковченко

  6. Сергій Параджанов називав його українським Чарлі Чапліном. Микола Федорович грав на сценах: Лубен, Прилук, Сімферополя, Черкас, Чернігова, Дніпропетровська, Харкова. З 1927 року — актор Київського академічного театру ім. Франка. Зіграв багато яскравих ролей у кіно. Фільми «За двома зайцями», «Ніч перед Різдвом», «Максим Перепелиця», «Мартин Боруля» та багато інших стали бестселерами і класикою кінематографії, а ролі Миколи Яковченко розібрані на цитати.
  7. У 1946 році помирає єдина кохана дружина Тетяна Марківна. Після її смерті у нього на руках залишилися дві доньки – Ірина та Юнона. Життєвий удар спичинив прихильність до міцного напою. Часто його бачили в ресторанчику «Театральний».
  8. Якось на зйомках фільму Івана Пир’єва «Наш спільний товариш» (1962 р.) Яковченко спробував накласти собі на обличчя грим. Пир’єв на це відповів: «Миколо, таку морду, як у тебе, Бог дає один раз в сто років, та й то на Великдень. Не псуй!».
  9. Вільно володів грецькою мовою (вивчив у прилуцькій гімназії). Коли в 1967 році до Києва приїхала грецька трагедійна актриса Аспасія Папатанасіу, що виступала у виставі «Антигона» Софокла, Микола Федорович привітав іноземну гостю і спілкувався з нею її рідною мовою.
  10. В січні 1970 року прийшла ще одна біда — від раку померла 36-річна дочка Ірина. Невдовзі покінчив з собою і її чоловік.

Пам’ятник Миколі Яковченко

Але цей український Чаплін прожив насичене і цікаве життя, хоч доля принесла йому чимало страждань. Заслуженим артистом Микола Яковченко став у 1943 році, звання народного артиста отримав 1970 року.

Помер 11 вересня 1974 року під час операції з видалення апендициту. Останніми словами актора, котрі почули співробітники лікарні: «клоун йде на манеж». Похований у Києві на Байковому кладовищі, йому встановлено два пам’ятники: у Києві та в рідних Прилуках.

 

Одна відповідь

  1. Коротко,змістовно.Дякую

Залишити відповідь